Хто спішить, той людей смішить —
не про мене, бо в серці моєму вже ти.
Хіба грішною буде радості мить,
як не зможу від ласки твоєї втекти?
Наче річка — униз аж до самих морів,
У душі — щастя зблиск,
і себе до кінця подарую тобі.
Ось — рука, серце — ось, все сьогодні візьми,
з неба — очі на нас, бо ж — кохаємось ми.