Хай мене омине, отче, чаша ця
Хай мене омине, отче, чаша ця
Хай мене омине, отче, чаша ця
Червоно-винної крови!
Який гіркий напій цієї марки
Як біль стерпіти, труду піт ковтнути
Хоч рот закрити, груди не зникають
І місто, скуте тишею, не чути
Що мені з того, що я син святого?
Будь-кого іншого все ж ліпше сином бути
Будь-яка інша дійсність менше мертва
Ніж груба сила і брехня лискуча
Як же то тяжко в тиші прокидатись!
Як ніч глуха мені завдала кривди!
Нелюдський крик із себе я здусив би
Нема інакше як почутись дати
Уся ця тиша просто оглушає
Я оглушенний - та тим паче пильний
Бо ж на трибунах будь-якої миті
Чудовисько з лагуни виринає
Занадто жирна роха, щоб ходити (Чешеться?)
Зачасто брався ніж, що вже не крає
Як тяжко, батьку, двері відпирають (Чешеться?)
Це слово з горла не виходить зжити
В цій гомеричного розмаху п'янці
Кого до чого квапить добра воля?
Хоч рот закрити, пика не зникає
П'яниць із центру міста і здовкола
Можливо, світ не є такий мізерний (Чешеться?)
Ані життя - не те, що лиш позаду (Чешеться?)
Я хочу власний гріх придумати з досади (Чешеться?)
Я хочу з власної отрути собі змерти (Бать, чешеться?)
Я хочу раз-нараз утратити кебету (Чешеться?)
Моя кебета хай сама втрачає тяму (Чешеться?)
Я хочу запах чути дизельного диму (Чешеться?)
Щоб напоїв мене він і сховав у Лету