Сини мої, Cоколята [English translation]

Підростали синочки, соколята-сини,

Вишивані сорочки, кучеряві чуби.

За дітей мати горда й щаслива була.

Батька посмішка тиха любов’ю цвіла.

Пронеслась над землею тривоги луна,

Громом з ясного неба крилата війна.

І в дорогу далеку зібрались сини, -

Затуманились смутком старі ясени.

Приспів:

Сини мої, соколята-синочки.

Схід сонця вкрила вогненна стіна.

Вже обпалилися ваші сорочки,

А скроні вкрила рання сивина.

Сивина.

У тривожнім чеканні в батька серце щемить.

Материнська молитва в темінь ночі летить: -

«Повертайтесь живими, синочки, сини,

вбережи Матір Божа нас всіх від війни».

А по синьому небу соколята летять: -

«Ми живі, ми вернулись!» - з небес нам кричать, –

«Ми на крилах несем миру спокою сни,

Впадем рясним дощем на старі ясени»…

Приспів:

Сини мої, соколята-синочки.

Схід сонця вкрила вогненна стіна.

Вже обпалилися ваші сорочки,

А скроні вкрила рання сивина.

Сини мої, соколята-синочки.

Схід сонця вкрила вогненна стіна.

Вже обпалилися ваші сорочки,

А скроні вкрила рання сивина.

Сивина.