Швидко молодість минає, безтурботні дні краде.
Те здійсниться неодмінно, що призначено в дорозі.
Може раптом щось прекрасне, найпрекрасніше постане на порозі.
Може, раптом, щось безглузде, найбезглуздіше в обійми упаде.
Не можна прожить двох життів,
Двох щасть неможливо зазнати.
Ці істині давні й прості,
Та їх доведеться прийняти.
Комусь проспіває сурма
Прощальні у небо мотиви,
А іншому доля сама
Всміхнеться – і зробить щасливим.
Не робіть, прошу, запасів з милосердя й доброти,
Й наперед про чорний день не заощаджуйте кохання.
Пропадуть-бо геть намарне, пропадуть-бо геть намарне відчайдушні ці старання,
На чолі проляжуть зморшки, на чолі проляжуть зморшки від пустої суєти.
Не можна прожить двох життів…
Пункт відправлення далеко, пункт призначення чека.
Не таїть на це образи, бо ж на це немає ради.
Та не варто сподіватись, та не варто сподіватись, що всі пристрасті позаду
На дорозі тій чарівній, тій чарівній – та чи рівній? – до останнього дзвінка.
Не можна прожить двох життів…