І
Розбитими колінами ввіпершись об асфальт,
Повільно сходить сонце із перших шпальт.
Ловлю оком, точніше його краєм
Твій безтілесний схід і нарікаю собі раєм.
Мій світ гойдається, підвішений на нитці
За палець неба, що купається у молоці.
Твої руки... із них проростають квіти.
Я їх зриваю і плету-вплітаю у вінки.
Приспів:
Бути тобою,
Чи жити в своє?..
Якщо в самоті моїй щось таки є...
ІІ
Неперекладене в мені у скло твоїх очей
Кричить-жбурляє: "Не ставайте рабами людей!".
На коліна трави лягає тінню день,
Щоб долистати-доспівати свою "Книгу Пісень".
Мій світ гойдається, підвішений на нитці
За палець неба, що купається у молоці.
Твої руки... із них проростають квіти.
Я їх зриваю і плету-вплітаю у вінки.
Приспів:
Бути тобою,
Чи жити в своє?
Якщо в самоті моїй щось таки є...