Знову тягар втрати лягає на мої плечі
І ця вага здається нестерпною.
«Твоя могила – там, де твоє серце»
Я мав би їй сказати,
Але в глибині душі ховається страшна таємниця.
Плакати – значить розуміти, що ти живий.
Але мої сльози давно висохли.
Я ніколи не хотів дурити тебе, ні.
Але холодне серце – це мертве серце.
І, здається, ніби я
Живцем похований любов’ю.
Якщо я маю померти уві сні,
Не молись нікому за мою душу.
Та якщо я прокинусь, а не помру,
Врятуй мене своєю посмішкою.
Якщо я маю померти уві сні,
Мою душу буде нікому забрати.
Та якщо я прокинусь, а не помру,
Врятуй мене своєю посмішкою.
Дотик марнославства благословляє мене
На духовне вбивство
Підживлюючи ненаситних богів війни.
«Твій дім – там, де темрява»,
Я мав би їй сказати,
Підкорись вічному полум’ю.
Кажуть, що плакати – значить розуміти, що ти живий.
Та мої сльози давно висохли
Але холодне серце – це мертве серце.
І покинута душа зникла.
Холодне серце – це мертве серце.
І, здається, ніби я
Живцем похований любов’ю.