Хвалу тобі буду я співати
Там, де корінь родоводу нашого,
Старій ненці, колисці хорватів,
Там де наша повість кров'ю писана.
Істина про Босну струменить крізь гори
І багато таїн сховано в віках.
На неї віддавна кожен напад чинить,
Ніби не достатньо їй снігів і зливи.
Звідусіль приходять темні вражі сили
Так, неначе люд там з моровиці гине.
Розіп'ята нині, вчора ще свята,
Горда Боснія, зранена.
З краю, де сонечко встає,
Вітер несе глас, Босна кличе нас.
В краю, де сонечко встає,
Я чекав тебе, давня любове!
Вам іти у гори слід, де жили бабуся й дід,
Скаже Босна вам сама, звідки наші імена.
Подивись-но: красну Лашванську долину
Споконвіку наші дзвони будили;
В золотому полі, в нашій Посавині
У могилах вічно сплять її сини.
Звідусіль приходять темні вражі сили
Так, неначе люд там з моровиці гине.
Розіп'ята нині, вчора ще свята,
Горда Боснія, зранена.
З краю, де сонечко встає,
Вітер несе глас, Босна кличе нас.
В краю, де сонечко встає,
Я чекав тебе, давня любове!
Вам іти у гори слід, де жили бабуся й дід,
Скаже Босна вам сама, звідки наші імена.
Короля нам Босна дала Томіслава,
Першого монарха із роду хорватів;
Королева Катаріна була така мила,
Люди по ній чорне довго ще носили;
На Дуванськім полі широкому здавна
Писалася наша історія славна.
Якщо глянуть пильно Боснії в обличчя,
Дрінських мучениць побачиш у її зіницях;
Сіроманці тебе, Босно,грізні захищали,
Славили їх люди, гайдуками звали;
Твою, Срібна Босно, зберігали віру
Брати францисканці і душею, й тілом.
Босно моя, доки ще страждати?
Нині біль за тебе ще гостріший, мила;
Коли хто вважає, що то справа влади,
То історія такого зовсім не навчила.
Розіп'ята нині, вчора ще свята,
Горда Боснія, зранена.
З краю, де сонечко встає,
Вітер несе глас, Босна кличе нас.
В краю, де сонечко встає,
Я чекав тебе, давня любове!
З краю, де сонечко встає,
Вітер несе глас, Босна кличе нас.
В краю, де сонечко встає,
Я чекав тебе, давня любове!
Вам іти у гори слід, де жили бабуся й дід,
Скаже Босна вам сама, звідки наші імена.