Boots of Spanish Leather [Ukrainian translation]

— О, я відпливаю, кохання моє,

я відпливаю на світанні.

Що прислати тобі із далеких країв,

з берегів, до яких пристану?

— Ні, не шли мені нічого, кохання моє,

одного я хочу напевне:

повертай жива-здорова із далеких країв

через цей океан пустельний.

— А я думала, ти хтів би собі якусь річ,

щось зі срібла або зі злота.

Може з гір, де височіє Мадрид,

чи із берегів Барселони.

— Та якби я мав зорі найтемніших ночей,

чи найглибші перли океану,

я віддав би їх радо за цілунок за твій —

це єдине, чого я прагну.

— Але, знаєш, я їду на довший час,

і одне лиш я запитала:

чи прислати тобі щось, щоб мене пам'ятав,

і розлука легше минала?

— О, як можеш, як можеш ти знов це питать?

Хочеш смутку мені завдати...

Все, що ти мені зможеш сьогодні дать,

я ще й завтра захочу мати.

А за кілька днів прийшов мені лист,

з корабля прийшов, як належить:

“Я не можу сказати, коли повернусь,

це від настрою все залежить”.

Та якщо, моя люба, ти думаєш так,

я гадаю, що ти лукавиш,

я гадаю, ти не зі мною вже,

а з тим берегом, де причалиш.

Стережись, стережись західних вітрів,

стережись штормового виру.

І... так, надішли таки дещо мені —

іспанські чоботи з іспанської шкіри.

© Микола Байдюк, переклад, 2016