Уже пройшло півроку.
А перше, що зривається з мого язика це:
"Привіт, звідки ти?".
Це один з твоїх жартів, такий дурний.
О Боже, я так сумував за тобою.
О Боже, я хотів повернути час назад.
Я зараз вільний,
Повністю вільний.
Все вислизає із моїх рук.
Від мене нічого не залежить.
Хіба можна мене звинувачувати...
В тому, що я уявляю, уявляю,
Уявляю тебе роздягненою.
Дивлюсь на тебе, дивлюсь на тебе,
Як на свою мрію.
Ти в моїх думках, в моїй свідомості,
В моїй пам'яті, голові
Місяцями, тижнями, щоночі, щодня...
Якщо я закохуюсь, мила, не звинувачуй мене.
Якщо я закохуюсь, мила, не звинувачуй мене.
Ти пішла і вже живеш новим життям.
Переїхала, лиш скажи: "Милий, не йди!".
Досі пишу тобі, наче нічого й не сталося.
Ти змінила номер й насолоджуєшся життям.
Заглушила почуття провини і не ризикуєш.
Бо, чорт забирай, знаєш,
Що ми можем вернутися до того,що було.
Я зараз вільний,
Повністю вільний.
Все вислизає із моїх рук.
Від мене нічого не залежить.
Хіба можна мене звинувачувати...
В тому, що я уявляю, уявляю,
Уявляю тебе роздягненою.
Дивлюсь на тебе, дивлюсь на тебе,
Як на свою мрію.
Ти в моїх думках, в моїй свідомості,
В моїй пам'яті, голові
Місяцями, тижнями, щоночі, щодня...
Якщо я закохуюсь, мила, не звинувачуй мене.
Якщо я закохуюсь, мила, не звинувачуй мене.
Звинувачувати мене?
В тому, що я уявляю, уявляю,
Уявляю тебе роздягненою.
Дивлюсь на тебе, дивлюсь на тебе,
Як на свою мрію.
Ти в моїх думках, в моїй свідомості,
В моїй пам'яті, голові
Місяцями, тижнями, щоночі, щодня...
Якщо я закохуюсь, мила, не звинувачуй мене.