[І куплет:]
Лежу прикутий до твого ліжка,
Самотній, з відчуттям безсили.
Не приховали твої слова,
Таємниці, які мені не відкрила.
Усе написано поверх твого лиця, -
Уся брехня, що так глибоко в тебе в’їлась.
Але тобі усього мало,
Ти береш, береш, береш, ні разу не сказавши…
[Приспів:]
НІ! Ти повинна це зрозуміти!
Ти відштовхуєш від себе, ти відштовхуєш від себе.
НІ! Ти ніколи не зможеш цього зрозуміти!
Ти відштовхуєш від себе.
Світло зникає,
Кров в очах!
[ІІ куплет:]
Говориш, що ні в чому неповинна,
Клянешся, що це я порушив міру.
Сказала, що це не та картина,
Та я не сумуватиму через вбиту довіру.
Ти тікаєш, а потім вертаєшся сльозами вкрита,
Страждаєш, через заподіяну кривду.
Але тобі усього мало,
Ти береш, береш, береш, все береш…
Та до біса! Ти чуєш мене?
[Приспів:]
НІ! Ти повинна це зрозуміти!
Ти відштовхуєш від себе, ти відштовхуєш від себе.
НІ! Ти ніколи не зможеш цього зрозуміти!
Ти відштовхуєш від себе, ти відштовхуєш від себе.
НІ! Ти повинна це зрозуміти!
Ти відштовхуєш від себе, ти відштовхуєш від себе.
НІ! Ти ніколи не зможеш цього зрозуміти!
Ти відштовхуєш від себе.
Світло зникає,
Кров в очах!
[Кінцівка:]
Пливучи на дно, коли кольори піддались сяйву,
Споглядали від землі на поля білого екрану.
Пливучи вгору, ти обминула нас у ночі,
Майбутнє визначене, минуле не переписати на чистому аркуші.
Заспокойся, ще та мить не настала,
Ми повернемо усе, що ти раніше знала.
Заспокойся, ще та мить не настала,
Ми повернемо усе, що ти колись віддала.
Заспокойся…