Золоті луги
Ведуть у небокрай.
І сумно навкруги.
Тополя, тополя похилилася.
Там старі батьки
Заплакані стоять.
Прощати було їм сина,
А він героєм став.
Молодий юнак,
Молодий козак.
Там, біля тополі калина росте,
Мамині очі чекають тебе.
Сива у розпачі плаче,
Сина все чекає, -
Та в Бога вже його душа.
"Мам, я в бою за волю пішов в далечінь,
За правду і долю нових поколінь.
За тих, хто у морі далеко
І крилами лелеки повернуться живі".
Тихо на дворі,
І тільки чути як,
Як матері слова
Летіли, летіли в ніч до козака.
"Бачиш, сину мій,
Свічка не згаса.
До віку буде вже горіти,
Горітиме вона".
Молодий юнак,
Молодий козак.
Там, біля тополі калина росте,
Мамині очі чекають тебе.
Сива у розпачі плаче,
Сина все чекає, -
Та в Бога вже його душа.
"Мам, я в бою за волю пішов в далечінь,
За правду і долю нових поколінь.
За тих, хто у морі далеко
І крилами лелеки повернуться живі".
Рік вже проминув,
Прийшла нова весна.
А спокою в душі не було,
Не було ну і вже нема.
Там батько змучений
Сам торує шлях,
По ньому мав іти син його,
А його вже нема.
Молодий юнак,
Молодий козак.
Там, біля тополі калина росте,
Мамині очі чекають тебе.
Сива у розпачі плаче,
Сина все чекає, -
Та в Бога вже його душа.
"Мам, я в бою за волю пішов в далечінь,
За правду і долю нових поколінь.
За тих, хто у морі далеко
І крилами лелеки повернуться живі".
Там, біля тополі калина росте,
Мамині очі чекають тебе.
Сива у розпачі плаче,
Сина все чекає, -
Та в Бога вже його душа.
"Мам, я в бою за волю пішов в далечінь,
За правду і долю нових поколінь.
За тих, хто у морі далеко
І крилами лелеки повернуться живі".