Пізня птаха над нами летіла,
Миттю спогад в пітьмі пробудила,
і шукали ми знову любові
в губ пеку́чому жа́рі,
та єдине знахо́дили ли́ше - ти́шу.
Тихо бу́ло у наших серцях,
Тихо бу́ло у о́чах заплющених
І стояли з сумними обличчями
Прислуха́лись до спо́гадів,
та єдине почу́ли ми ли́ше - ти́шу.
До́сі птах вночі летить,
Вночі тихо суму́ємо я і ти.
А над мо́рем здійма́ється день
і блиску́чі верхівки щогло́ві,
й знов вітрило підняв корабель,
щоби плинути з вітром,
а в вітрилі біліє ли́ше - ти́ша.
Досі птах вночі летить,
Вночі тихо сумуємо я і ти.
А над морем здіймається день
і блискучі верхівки щоглові,
й знов вітрило підняв корабель,
щоби плинути з вітром,
а в вітрилі біліє ли́ше - ти́ша.