Bells of Notre Dame [Ukrainian] lyrics

Ранок у місті Париж променистий,

Б’є в дзвони Нотр-Дам.

Рибалка рибалить І пекар пече,

Коли грає Нотр-Дам.

Звідти громом гуркочуть гіганти

І дрібнота ллє трелів бальзам.

І кажуть, тих дзвонів

Малиновий тон

Як душа Парижа – Нотр-Дам.

Задзвонив - відчуйте красу,

Це розмаїття тембрів,

Ця феєрія ладів,

Але чи відомо вам,

Що воно там дзвонить не саме?

- Та ну!

- О, а ти як думав?

На вежі грає,

Грає попід самими хмарами

Живе загадковий дзвонар

Хто те створіння?

- Хто?

- Що воно?

- Що?

- Як воно завелося там?

- Як?

- Цить! Клопен розказує…

Казка про людину,

Але йдеться в ній

Ще й про монстра.

Темної нічки усе почалось

Там, де поряд Нотр – Дам.

(- Та вгамуй його, нас побачать!

- Тихше, дитинко!)

Кілька циган прокрались

На острів під самий Нотр-Дам.

(-Чотири золотих з вас за перевіз.)

Але в пастку піймались бурлаки

І здригнулись,

Як виїхав сам Клод Фролло,

В нього серце залізне,

Немов він той дзвін

(- Суддя Фролло…)

Собору Нотр-Дам.

Клод Фролло безжально

Гріх карав на власний штиб.

Бачив ґанж в усьому,

Наче сам він був без хиб.

(- Приведіть циганську наволоч до палацу правосуддя.

- Гей, ти! Що ти говориш?

- Крадене, певна річ. Все забрати!)

А далі…

(- Сховайте, благаю – прихистіть нас!

- Дитина? А! Це – монстр!)

Згинь! – Крикнув архідиякон

(Це якийсь потворний демон -

Хай назад до пекла йде,

Там йому і місце)

Нащо кровицю невинну розлив

Саме там, де Нотр-Дам?

(Я погнався за нею,

Але вона втекла)

Ти немовляти ще кров доточив

До гріха, де Нотр-Дам.

(Моя совість геть чиста)

Щоб душі не конати довічно,

До нестями молись образам.

Відбере в тебе

Спокій собор цей ___ згадай!

Не забуває Нотр-Дам!

І притих суддя Фролло,

Ще трохи і змертвів.

Страх липкий його обняв

Від тих урочих слів.

(- Як мені бути?

- Рости це дитя. Будь йому за батька.

- Як? Нянчитися з цим виродком?!

- Прекрасно. Але нехай живе з тобою в соборі.

- Живе тут? Де?

- А де знаєш. )

Під замком нехай росте

За нього ти молись.

(- А хоч би й на дзвіниці. Хто зна? Шляхи Господні незбагненні.)

Навіть із потвори може бути

Ще дивись, комусь той зиск.

І Фролло нарік маля нелюдським ім’ям,

що означало напівлюдина – Квазімодо.

Ось загадка, дітки,

Простенька одна –

Нас питає Нотр-Дам:

Хто з них людина, а хто – сатана?

Чуєш,

б’є, б’є, б’є, б’є, б’є, б’є, б’є,

Бум!

Дзвонить Нотр-Дам!