Білої ночі листя бузку
Вітер колише - то боязкий, то сміливий.
Білої ночі, у час, коли я засну,
Насниться мені сон, дивовижно білий.
Птах змахне чарівним крилом,
І я появу твою відгадаю.
Білої ночі ми з тобою підемо,
Куди, я не знаю, куди, я не знаю.
(Я не знаю...)
Біла ніч опустилася наче хмара,
Вітер ворожить на юному листі.
Чую знайому мову, бачу образ твій,
Але чому це лише уві сні?
Біла ніч опустилася наче хмара,
Вітер ворожить на юному листі.
Чую знайому мову, бачу образ твій,
Але чому це лише уві сні?
У фарбах зорі небесна височінь...
Шкода, що видіння мої дедалі коротші.
Сон, повторися, я прошу, повторися,
Але які ж короткі ці білі ночі.
У серці одну надію плекаю
І новому дню посміхаюся.
Вірю, що я, не уві сні - наяву,
З тобою зустрінуся, з тобою зустрінуся.
(Зустрінуся ... )
Біла ніч опустилася наче хмара,
Вітер ворожить на юному листі.
Чую знайому мову, бачу образ твій,
Але чому це лише уві сні?
Біла ніч опустилася наче хмара,
Вітер ворожить на юному листі.
Чую знайому мову, бачу образ твій,
Але чому це лише уві сні?
(Біла ніч опустилася наче хмара,
Вітер ворожить на юному листі.
Чую знайому мову, бачу образ твій,
Але чому це лише уві сні?)