Давня, як сам час,
Казка про любов,
Впала та міцна,
Холоду стіна,
Сталося це знов.
Зміна ця така,
Поки що мала,
Але вже вогонь,
Від тепла долонь
В серці запалав.
Так було впродовж,
Довгих тисяч літ,
І щоразу це,
Для обох нове,
Поки світ стоїть.
Давній, як сам час,
Ніжний цей мотив,
Солодко-гірка
Їх несе ріка
Довго ще плисти.
Правда ця така ж,
Як і сонця жар,
Давня, як сам світ,
Пісня хай дзвенить,
Про кохання чар.
Давня, як сам світ,
Пісня хай дзвенить,
Про кохання чар.