Це життя - наче сон,
Мала хатка край прірви,
світло лампи невірне, і досхочу туги,
нажаль, дурний сон;
Батько - знаний пияк,
В мами - праска в руках:
П’єса муки гірка...
Він зробив себе сам,
Наготові наган,
А в душі ураган, до веселки стрибав,
човен хвилі здіймав, і в свої двадцять два,
він вже все мав в житті, та побачив її...
(Рефрен - три строфи далі)
Шаленію з тебе, люба,
Але й сам шалений
Шукав тебе відколи себе знав
Будь моїм другом, кицю, бо мені нелегко,
Не витрачу я всю цю купу грошей сам
Чув колись таке,
Що завтра може й не настати...
І краще нам одразу спробувати все,
Ти купи мене за копійки,
І побав ожини дві свої
Шаленію з тебе, люба,
Але зараз час шалених,
І заради нас приборкаю страх свій
Закохай мене ти до кінця,
Доки подих не урветься мій
Вона - лілія сільська,
бус нічний із провансу,
"місіс жодного шансу", щастя сіра статистка.
перервана картина, батько - щур від освіти,
мама - прах оксамиту, сестра страшна, мов чорт
А він був ії тип,
перша ніч у подвійному,
друга ніч у потрійному,
третя ніч - ну нарешті...
Хай там луснуть усі
Коли молодий Дон
Її всадив на трон,
Наче вишню на торт
(Рефрен)
Знов жахливе дежавю
Ранок мокрий, мов риба... професійний калібр,
Виконавець невідомий
Некролог - два списані листки,
Держбезпека й бандюки - всі у жалю за ним
Балканське танго припиняється завжди на тротуарі,
Диявол крейдою вписав свій переможний бал,
Вона ж попленталась повільно у квартали старі,
У пошуках нового спонсора, її щоб підібрав
Допоки клатч, мов маятник,
у ритмі кроків лічить хвилі,
І доки дивляться на неї,
як на ласий шмат,
день білим прахом десь зотлів,
і чути звідкись знаний спів:
(Рефрен)