Балада Про Принцесу [Balada pro princesu] lyrics

Дальня путь лежить

Через хмари і небес блакить,

Там в чужім краю

Не знайде вона любов свою,

Бо вбиває золото красу.

Вона була подібна до сонця -

Принцеса луків.

Вона одна володарка лісу -

Тварин і птахів.

Зростаючи в некошених травах -

Серед лілей.

Вона була променем світла -

Серед людей.

Тільки не знайшла все,

До чого прагнула душа.

Золото й парча залишили

Обпік на плечах

І отруту смерті на устах.

Вона була неначе дитина -

Принцеса луків.

Вона одна володарка лісу -

Тварин і птахів.

Зростаючи в некошених травах -

Серед лілей.

Вона була дитиною світла -

І світлом людей.

Але ніхто не в силах

Згасити сонце в безодні зла,

Ніхто не в силах спинити розталь,

Вір, я жива...

Па-па-па...

Побачиш там до небокраю -

Зелень луків.

Побачиш сам володарку лісу -

Тварин і птахів.

Я там живу де сонце розквітло -

Серед лілей.

Назвеш мене принцесою світла

І світлом людей.

Знову я прийду до тебе,

Я з'явлюсь у світлу мить,

Тільки треба справді вірити...

Я тобі в частинку неба

Назбираю всю блакить,

Тільки треба справді вірити...

А коли зберуться хмари над землею,

Не забудь, через сонячні луки

В казку путь...