Навіки піти я не можу
Вертаюсь до тебе, як до старої причини.
Заплющую очі, бо знаю цей путь
Не боюсь, але тремчу як стеблина.
Хвилі цієї ночі місяць розжене (дослівно: зламає)
Приходжу, бо надто люблю тебе
Так пасують тобі сльози, та не треба плакати
Чом перлини у болото нині кидаєш ти
Якби дощ тихішим був, ти б почула крок мій
Як колись, коли ще був я твій
Навіки піти я не можу
Вертаюсь до тебе, як до старої причини
Життя – це вітер, а людина – лист
Ніхто в кінці не залишається чистим
Хвилі цієї ночі місяць розжене (дослівно: зламає)
Приходжу, бо надто люблю тебе
Так пасують тобі сльози, та не треба плакати
Чом перлини у болото нині кидаєш ти
Якби дощ тихішим був, ти б почула крок мій
Як колись, коли ще був я твій
Якби дощ тихішим був, ти б почула крок мій
Як колись, коли ще був я твій