Можливо, я не вірю в це,
Але я хочу спробувати вистояти,
Атже, це єдине, на що я здатен.
Я хочу зостатись тут,
Я хочу продовжувати вірити,
Проте, як не сподівайся,
Мені все одно доведеться піти.
Так, це моя істина,
Це моя правда.
І нехай, все моє тіло буде покрите шрамами,
Такий мій талан,
Це моя доля.
Я підведусь і знову піду в цьому напрямку!
Можливо, я ніколи не зможу злетіти,
З легкістю, з якою літають ці пелюстки,
Можливо, в мене не з'являться крила,
Я ніколи не зможу торкнутися неба.
Проте, я все ще хочу його дістатись,
Я хочу здобути ці крила.
Я просто ступаю крізь цю темноту,
Слухаючи тихий голос щасливих часів:
"Невже, все спраді гаразд?"
О, ні.
З губ зірвалось:"Ні", я визнав, що боюсь.
Проте я все ще стискаю в своїх долонях ці шість пелюсток.
Вони нагадують мені, що треба йти.
О, ні.
Але такий мій талан,
Це моя доля.
Я підводжусь і знову йду в цьому напрямку!
Можливо, я ніколи не зможу злетіти,
З легкістю, з якою літають ці пелюстки,
Можливо, в мене не з'являться крила,
Я ніколи не зможу торкнутися неба.
Проте, я все ще хочу його дістатись,
Я хочу здобути ці крила.
Я не сплю, я не сплю, я не сплю.
Не ридай.
Я не сплю, я не сплю, я не сплю.
Не ридай.
Я не сплю, я не сплю, я не сплю.
Не ридай.
Я не сплю, я не сплю, я не сплю.
Немає брехні.
Можливо, я ніколи не зможу злетіти,
З легкістю, з якою літають ці пелюстки,
Можливо, в мене не з'являться крила,
Я ніколи не зможу торкнутися неба.
Проте, я все ще хочу його дістатись,
Я хочу здобути ці крила.