Ох, дивись, не промахнись, отамане
Аби не здрігнула рука ненароком
Та дивись, не заряди холостим
Та не думай про петлю ката
Бо інакше настане ніч, ніч
Та підуть від нас поля та ліси
Припинили співати для нас Небеса
Та послухаємо голоси Землі
А потім настане день, день
Кожен скаже те, що було, не пам’ятаю
Й підемо із вівчарською сопілкою
Дружним стадом до скотобійні
Але Бог терпів й нам велів – тож терпи…
Отож, дивись, не промахнись, отамане
Аби не здрігнула рука ненароком
Та дивись, не заряди холостим
Та не думай про петлю ката