Зі шляхетним образом, і ніжними очима
Ти мусиш незграбно носити фартух
З сажею на шкірі і попелом у волоссі
Ти терпляче витримуєш негаразди
Тому, змий сажу зі шкіри
Бо дива трапляються, якщо в них вірити
Пам’ятаєш час, як за життя батьків,
Тобі снились безтурботні сни?
Пам’ятаєш час, коли з розпущеним волоссям
Ти знайшла ту чарівну ліщину?
Тому, змий сажу зі шкіри
Бо дива трапляються, якщо в них вірити
І в темряві сяє твоє світло
Тебе врятував принц
І з ним, тобі не знайомі тіні
Пам’ятаєш час, коли в одязі мисливця
Ти спритно перемогла принца?
Пам’ятаєш ніч, коли в шовку й оксамиті
Ти кружляла з ним в танці?
Тож, йди з високо піднятою головою
Бо дива трапляються, якщо в них вірити