Він сидить у парку
На дівчат кидає оком хтивим і злим
Щось тече з-під носа
Масними пальцями поправля одяг брудний
Під холодним сонцем
Стежить за спідницями як затятий бабій
Нікому непотрібний
Колишньої удачі випльовує останні шматки
Промені зимні, старий чвала самотньо
Час проводить так, як зна собі
Скривившись від болю здіймає недопалок
Ноги гріє у підземній лятрині
Чуєшся самотньо - чаєм на подвір'ї
Армія Спасіння щедро пригоща
Друже Акваланг, не треба, не тривожся
Глянь, сердего, це всього лиш я
Чи все ще пам'ятаєш той морозний імлявий грудень
Коли боляче ламався лід на бороді твоїй
Наче водолаз, ти хапав останній подих
І ті квіти що розквітли, як безумство на весні