Чорнii брови, карii очі,
Темнi як нiчка, яснi, як день!
Ой очi, очi, очi дiвочi,
Де ви навчились зводить людей?
Вас i немає, а ви мов тута,
Свiтите в душу, мов двi зорi.
Чи в вас улита якась отрута,
Чи, може, й справдi ви знахарi?
Чорнii брови – стрiчки шовковi,
Все б тiльки вами я любувавсь.
Карii очi, очi дiвочi,
Все б тiльки я дивився на вас.
Чорнii брови, карii очi!
Страшно дивитись пiдчас на вас –
Не буду спати нi вдень, нi вночi,
Все буду думать очi про вас.
1854г.