Микита Брунатний до вітру пішов опівночі,
Замкнув корівник з найбільшою турботою.
Раптом внизу у курятнику щось затріскоче!
Тоді він закричав: "Хто там?"
Та ось що почув неохоче:
- Тут немає нікого крім нас курчат,
Тут зовсім немає нікого,
Так заспокойся й зупини метушню -
Тут немає нікого, це ясно й коню,
Ми намагаємось спати, турбуєш ти нас
Та трусиш, трусиш, трусиш матнею в оцей піздній час!
- Тут немає нікого крім нас курчат,
Тут зовсім немає нікого.
Ти тупочиш та землю щосили трясеш,
Усюди пилюку розносиш, життя нам псуєш.
Ми намагаємось спати, ти будиш усіх
Та трусиш трусиш, трусиш навколо землею, це гріх!
- Завтра напружений день, чуєш ти?
Нам є що робити, ми яйця повинні знести,
Ми мусимо землю копати, витягувати черв'яків
Та декілька діб висиджувати дітлахів.
- Тут немає нікого крім нас курчат,
Тут зовсім немає нікого,
Так заспокойся й зупини метушню -
Тут немає нікого, це ясно й коню,
Відверни ласкаво рушницю від нас до трави,
Відчепись, відчепись, відчепись та свій вітер лови!
- Завтра напружений день, чуєш ти?
Нам є що робити, ми яйця повинні знести,
Ми мусимо землю копати, витягувати черв'яків
Та декілька діб висиджувати дітлахів.
- Тут немає нікого крім нас курчат,
Тут зовсім немає нікого,
Так заспокойся й зупини метушню -
Тут немає нікого, це ясно й коню,
Відверни ласкаво рушницю від нас до трави,
Відчепись, відчепись, відчепись та свій вітер лови!
- Гей, гей, начальнику, дурня отут не роби,
Що ти кричав?
Тут немає нікого, крім нас курчат.