Сором духу нашого часу -
Це благовонія покинутих храмів.
Мертві наносять на лиця пудру та рум'яна,
Щоб обман продовжував жити, виходячи все далі у сторону.
Дешеве втілення в зношену плоть,
Душа застиває кулею брудом;
Сама суть світу, сумна та безбарвна,
Біля ніг духа, що відокремився
Між м'ясорубкою та скотобойнею
Стелються пейзажі грусті:
Сірость і мішура,
Блиск та геєнном.
Між нудьгою і страхом
Звучить пісня з прєїсподні:
Шипіння щурів
Та какофонія зі співом ангелів.
Жертвопринесення богам канави,
Витрачене даремно спокутування гріхів, благодать викинута на вітер,
Як змучений кріт, що хоче закопатися у надра Едему,
Жива і дихаюча помилка.
Між м'ясорубкою та скотобойнею
Стелються пейзажі грусті:
Сірость і мішура,
Блиск та геєнном.
Між нудьгою і страхом
Звучить пісня з прєїсподні:
Шипіння щурів
Та какофонія зі співом ангелів.
Це край сонця, що зайшло,
Де в смішній помпезності
Гієни ліниво крутяться
В танці смерті
Коли ж на землю обрушиться новий потоп?
Стіна дощу та тисяча хвороб?
Зрештою
Самому Дияволові лінь плюнути в бруд.