Дядько Гутенберг був бібліофіл,
Книжник жив на Чарінг-крос.
Люблю згадати запах тих томів...
Коли він бував тверезий, а не цмулив "Кальвадос"
Заковтнути щось писемне
сто разів на день він волів.
Казав: "Обкладинка — це не зміст,
А хто за дверима — ще не гість.
Якщо не читаєш, не дізнаєш,
Що на троні аферист.
Навіть назва — тільки знак,
І без читання — ну ніяк!
Бо книжка тая ніц не розповість,
Бо, хай визнає всяк,
Обкладинка — це не зміст!"
— Мері Поппінс, а можна якийсь приклад?
— Аякже!
Нет Горобина — це дерево,
У неї трухло черево,
Його точили червою,
Та корінь був міцний.
Тож весною пан Ліщина
Їй увагу приділив,
Він коріння там пустив
І гай з’явився молодий.
Тому, обкладинка — це не зміст,
А хто за дверима — ще не гість,
Якщо не читаєш, не дізнаєш,
Що на троні аферист.
Навіть назва — тільки знак,
І без читання — ну ніяк!
Бо книжка тая ніц не розповість,
Бо, хай визнає всяк,
Обкладинка — це не зміст!
— А як вам історія про вигадливу вдову?
— Дуже переконлива!
— Люблю її до нестями!
— То розповідай!
Леді Ара Какаду
Усі скарби тягла в куток
А за одяг мала — сміх! —
Дві пір’їни і листок.
Її не грабували,
Що ж тут візьмеш, от нудьга!
Ми народилися в одежі,
Що не надто дорога.
Обкладинка — це не зміст,
А хто за дверима — ще не гість,
Якщо не читаєш, не дізнаєш,
Що на троні аферист.
Та-ру-ла-лі, та-ру-ла-ла,
Та-ру-ла-лі, та-ра-та-та,
Обгортка тая ніц не розповість,
Я-та-та-та!
Бо, хай визнає всяк,
Обкладинка — це не зміст!
— О, слухай, а як щодо історії про старого пройдисвіта?
— А це не буде задовго?
— Стартуй швидше — і швидше будеш на фініші!
Чи ви чули цей
Дивний вірш для дітей
Про короля, який сидів
У замку за замком?
Він до школи не ходив
І виріс дикуном.
Мав корони, мечі,
Від парламенту ключі,
Та, як живуть на світі,
Він не знав,
Бо в голові не мав
Ні місця для чисел,
Ні місця для слів,
Його мозок був ще менший,
Ніж у гербових орлів.
Тож королева до нації
Послала прокламації:
"Пані та панове,
Мужів учених
Всіх до мене терміново!"
І пішла до ресторації.
Мужі пішли на захід,
А ті, хто з заходу, — на схід
Від науки в кінських дозах
Мусить розум мати плід.
Та не мав наш король,
І невдячна та робота,
Бо вже скоро вчені голови
Прикрасили ворота.
От гидота!
Я завжди про це казав —
Життя в учених важке.
Проте якогось там дня
Ішов чужинець іздаля.
І каже: "Я старий пройдисвіт,
Буду вчити короля!"
Королева, повна злості,
Блазня не чекала в гості.
Але цей знав про трюки,
Не відомі для науки.
Королю сказав робити
Те, до чого в нього хист,
Бо інакше хай там який
Буде йти коту під хвіст.
Щира дружба в той день
Увійшла йому в синцях,
І удвох вони помчали
До щасливого кінця
Тож мораль така, що краще
Нам себе знайти в собі,
А не вірити юрбі.
Якщо ви не доктор Джекіл, боже борони!
<…>
Отже, годі, досить слів,
Я вважаю, що довів,
Тільки той щасливий буде,
Хто себе знайти зумів!
Блискуче!
Обкладинка — це не зміст,
А хто за дверима — ще не гість.
Якщо не читаєш, не дізнаєш,
Що на троні аферист.
Тож, тримайте це все в умі,
І з час перед сном читніть собі,
І сумнівам і лінощам на злість,
Усім крутим.
Хай визнає всяк —
Мудрець і простак,
Хай визнає всяк,
Хто має ще смак
Хай визнає всяк,
Що обкладинка — це не зміст!