88 [Ukrainian translation]

Так довго будеш просто чекати,

Поки я покличу?

І часу мине багато,

І зміниться тисячне обличчя.

Я знаю, ти скоюєш помилки,

Але сподіваюсь, колись ти все зрозумієш,

Світ не може бути таким,

І ти нічого не вдієш.

Тому що я себе в’язнем відчуваю,

В пасці зламаного світу власного.

Я знову роль жертви граю,

В сутінках не бачу прекрасного.

Бігаючи по колу, знову

Веду безглузду розмову.

І хоч нічого вже не може змінитися,

Я все ж сподіваюся, ти все зрозумієш,

І від помилок зможеш звільнитися,

Хоч зараз цього зробити не смієш.

Забери моє роздратування,

В якому я самого себе втопив.

Я постійно щось не те робив,

Я прошу тебе востаннє:

Зміни цю ситуацію,

Бо мені просто потрібне щось нове.

Ти зрозумієш, що я мав рацію,

І те, як ми зараз живем,

Змінитись мусить рано чи пізно,

Але,в усіх по різному.

Якби ми всі могли залежати

Лиш від того, що знаємо,

На що ми чекаємо,

І щоб власноруч ми могли стежити.

Якби ти могла зрозуміти,

Що я втрачаю контроль.

Коли ти перестанеш радіти,

Граючи чужу роль,

Хоч ти на більше здатна,

Але адекватно

Ти не можеш це оцінити.

Невже ти будеш просто сидіти,

Поки я покличу,

Замість того, щоб двері відчинити, −

Це мабуть ситуація для тебе звична.