Без меж в сумотині
В розкошуванні ж - ні
А розкошування — як пір’їнка
що легковій безжурно повіва
політ солодкий
але життя коротке
якби ж той вітер не переставав
А розкошування простої бідоти
неначе химерний карнавал
працюємо ми день і ніч цілорічно
на мить щоби мріям віддатись
зшити шати й перебратись царем, чи піратом, чи садівничим
і в середу все раптом закінчИться
Без меж в сумотині
В розкошуванні ж - ні
А розкошування — як росинка
що на пелюстці квітки осіда
світить погідно
а з порухом лагІдним
немов сльоза кохання опада
А моє розкошування мріє-леліє
в любої моєї досинанні
немов оця нічка
зоріє, зоріє
намацуючи світання
ви тихіше там лишень
щоби вона прокинулась щаслива
як повний наших поцілунків день
Без меж в сумотині
В розкошуванні ж - ні
(А розкошування — то шаленка
що ніжністю до шалу доведе
цвіте-розцвітає, буяє розмаєм
пташиними щебетами, кохає, що має
бо ніжність робить всю її такою
бо завжди у думках моїх буде)
Без меж в сумотині
Не в розкошуванні...