Літо прийшло, мов новина з Багдада, мов насмішка над здоровим глуздом,
винайди собі спогади, оціни своє життя.
Посеред міста, над розжареними дахами з жерсті час зупинився,
звідки ти можеш знати, що там, де ми є, теж настали двохтисячні? агов, двохтисячні, ви тут?
Кохання вистачило лише наполовину, але ми пройшли вже надто багато, щоб озиратися.
Я знаю, я знаю, що його вже нема.
Я вірю, я вірю тобі, ти знаєш, що я завжди вірив у таких, як ти
Благаю, подаруй мені білу брехню, скажи, що ти теж у мене віриш, або віриш бодай у щось,
можеш думати, що завгодно.