Хоч про температуру любові,
Про яку доволі часто говорять люди;
Хоч про те, що любов –
Вічне почуття.
Мені байдуже, про що говорити,
Адже я й надалі...
Як чашка кави вранці,
Як сонце, що встає на сході й сідає на заході, –
Все так природно для мене, адже я люблю тебе.
Так, я буду любити, буду любити тебе.
Так само як дихаю,
Я буду любити.
Це так очевидно,
Що я буду, я буду любити тебе,
Як і раніше, як і раніше.
Відійти від тебе на крок назад,
Проігнорувати твоє повідомлення –
Цього вже задосить.
Я знову страждаю через це кожного дня, кожного дня.
Немов на занятті з репетитором,
Я все вивчив.
Я був такий дурний.
Заради твоєї посмішки
Я зроблю все можливе, для тебе.
Як чашка кави вранці,
Як сонце, що встає на сході й сідає на заході, –
Все так природно для мене, адже я люблю тебе.
Так, я буду любити, буду любити тебе.
Так само як дихаю,
Я буду любити.
Це так очевидно,
Що я буду, я буду любити тебе,
Як і раніше, як і раніше.
Це дійсно доволі легко для мене, так природно.
Можливо, я все зрозумів з першої секунди,
Що я буду любити тебе доволі довго.
Так само як і звичайну зміну пір року.
Як і те, що на зміну весні приходить літо;
Як і те, що сонце опівдні дуже спекотне, –
Все так природно для мене, адже я люблю тебе.
Так, я буду любити, буду любити тебе.
Так, я буду любити, буду любити тебе.
Як і раніше, як і раніше.