Старе місто, брук блистить під ногами
Намистом зірки розкинулись в небі
І листя шепоче мені: "Де ідеш, де ідеш?"
Я крокую, на рантку з тобою іду
Я милуюсь природою, гарно так тут
Аж душа із грудей рветься десь до небес
Серце б’ється швидко лишень ти десь близько
Це небесне почуття
Дотик рук таємний, ніжних уст тепло взаємне
Я в полоні твоєму, а ти – моя
За хвилину, за мить я побачу тебе
І навколо усе немов розцвіте
Запалає у грудях малесенький вогник кохання
Почуття, яке ти даруєш мені,
Воно більше за небо, ніжніше за світло
Десь на землі воно зветься любов