Жовті коси вересня
Вперта печаль жовтня
У дощах листопаду
Я цілував твоє замріяне обличчя
Твої двері для мене завжди ніби грудень
Щосічня кохання моє зникає в тумані
Лютневими вечорами
Твоїм сміхом я повний
Моя радість – це ти,
Ти єдина причина її
Коли я для тебе вдягну
Сорочку з кохання вогню
Зупиниться світ, затамує дихання
Навіть смерть моя нехай не відніме у мене тебе
Якби я не вірив у силу твого кохання
Ця пісня не повинна була бути для тебе
Вікна березня вкриті туманом
На обличчі у квітня зелені листочки
Твої очі ніби травень
Моє кохання наче гори
У червня голова іде обертом
Моя кохана як подвійний липень
До серпня з пошаною
Мене спалює