Не знаю сховатись, чи бiгти,
Туди, де думки не знайдуть.
В серце встромляє нiгтi
Нестримна безсила лють
Вона - живильна отрута
Отруйнiша навiть за ртуть
Зiлля гiркої спокути
В серце щоб жити ллють.
Вiдчай в моїй оселi
Йому жертви нової треба
Жене нескiнченним тонелем
Його божевiльний регiт
I нехай лють - отрута гiрка,
В кожнiй краплi – моє життя
Я отруйна i люта така
Що здолаю все до кiнця
Вниз мене не змусять стибнути
Нi образа, нi бiль жорстокий
Я не бажаю чути
Пiдступного вiдчаю стогiн
Росте в менi люта iстота
Пульсує, штовхає
I кожен отруйний дотик
Мене до життя повертає
До губ моїх щось пристало
Що має гострi краї,
Колький, маленький кришталик
Злизнула я з губ моїх.
Впiзнаю цей смак -
Отруйнiша навiть за ртуть
Гiркота на моїх губах
Живильна отрута лють
Вниз мене не змусять стибнути
Нi образа, нi бiль жорстокий
Я не бажаю чути
Пiдступного вiдчаю стогiн
Росте в менi люта iстота
Пульсує, штовхає
I кожен отруйний дотик
Мене до життя повертає