Подражаніє 11 Псалму [Podrazhaniye 11 Psalmu] lyrics

Мій Боже милий, як то мало

Святих людей на світі стало.

Один на другого кують

Кайдани в серці. А словами,

Медоточивими устами

Цілуються і часу ждуть,

Чи швидко брата в домовині

З гостей на цвинтар понесуть?

А ти, о Господи єдиний,

Скуєш лукавії уста,

Язик отой велеречивий,

Мовлявший: ми не суєта!

І возвеличимо на диво

І розум наш, і наш язик...

Та й де той пан, що нам закаже

І думать так, і говорить?

- Воскресну я! - той пан вам скаже, -

Воскресну нині! Ради їх,

Людей закованих моїх,

Убогих, нищих... Возвеличу

Малих отих рабів німих!

Я на сторожі коло їх

Поставлю слово. І пониче,

Неначе стоптана трава,

І думка ваша, і слова -

Ненаше срібло куте, бите

І семикрати перелите

Огнем в горнилі, словеса

Твої, о Господи, такії.

Розкинь же їх, твої святиє,

По всій землі. І чудесам

Твоїм увірують на світі

Твої малі убогі діти!

15 лютого 1859 р., С.-Петербург