Знала я пітьму, та не таку.
Це ніщо, сірий морок, сирість ям,
Кінець життю старому, кінець настав.
В порожнечі з собою сам на сам.
Я за тобою вслід весь час ішла б.
Як буран здув тебе, накрила мла.
Цей щем серце здавлює і силу вкрав.
Втім, вперто щось б’є струмком тепла.
Не тікай, обирай, біль долай, кохай,
І до мети рушай.
Чи замріє день, чи все одно.
Я давно вже забула мету.
Я шлях свій загубила, я йду на дно.
Дороги я без тебе не знайду.
Я встаю всім назло,
Та чи здіймусь знов на крило,
Лечу нехай без крил,
Не назад, а вперед
Це відомий секрет я іду,
Лише дай сил.
Хай боюсь упасти вниз, хай жахає висота,
Іду я, сестро, подивись.
Чую знов серця стук і знаю, де мета.
Крок за кроком, хай так, промінь світла - мій маяк.
Хоч сотня в серці стріл,
Я геть жену темний страх.
Бо хто я без тебе, як не зморений підбитий птах?
Та не віджило душі тепло,
Я йду, лише дай сил.