Ти бачиш крізь моє єство, наче крізь шкло
Відрите є Тобі нутро, душі згаса вогонь
Мій дух, покинувши житло, спить десь на холоді
Поки не знайдеш Ти його й повернеш домів
(Пробуди)
Пробуди мене
(Не можу сам)
Пробуди мене
(Порятуй)
Мене заклич і порятуй від темряви
(Пробуди)
Кров мою розпали
(Не можу сам)
Не зломився закиль
(Порятуй)
Порятуй мене з ніщо, мої пустоти
Тепер, коли я знаю, втратив що
Не покидай
В мене Духа свого вдихни і оживи
Оживи
(Пробуди)
Пробуди мене
(Не можу сам)
Пробуди мене
(Порятуй)
Мене заклич і порятуй від темряви
(Пробуди)
Кров мою розпали
(Не можу сам)
Не зломився закиль
(Порятуй)
Порятуй мене з ніщо, мої пустоти
Оживи
(Я неправдою жив, в собі пустелю ростив)
Оживи
Замерзлий в нутрі без доторку Твого
І без Твоєї любові
І тільки в Тебе є життя у цій долині темряви
Неймовірно як весь цей час я був сліпим
Ходив у темряві, хоч завжди був зі мною Ти
Здається, що сто тисяч літ я спав
І очі раптом Ти на все мої відкрив
Не маючи життя, без голосу і без думок
Та має бути більше щось
Загинути мені Ти не дозволь
Оживи
(Пробуди)
Пробуди мене
(Не можу сам)
Пробуди мене
(Порятуй)
Мене заклич і порятуй від темряви
(Пробуди)
Кров мою розпали
(Не можу сам)
Не зломився закиль
(Порятуй)
Порятуй мене з ніщо, мої пустоти
(Оживи)
Я неправдою жив, в собі пустелю ростив
(Оживи)